неподоланий
НЕПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Якого не подолали.
Я, неподоланий, загляну смерті в очі (Бажан, Вибр., 1940, 167);
В портах чужодальних морів, наче вимпел надій і привіту, неподоланий стяг майорів (Уп., Вітчизна миру, 1951, 41).
Словник української мови (СУМ-11)