неподоланний
НЕПОДОЛА́ННИЙ, а, е. Якого не можна подолати, якому не можна протистояти; дуже сильний; непереборний, непереможний.
Стебла [рослин] витикалися з землі назустріч сонцю, випростувались, множились, обіймалися й спліталися в таємничому неподоланному русі росту (Довж., І, 1958, 437);
Наша партія — народу неподоланний авангард (Уп., Вірші.., 1957, 67).
Словник української мови (СУМ-11)