непорочний

НЕПОРО́ЧНИЙ, а, е.

1. Морально чистий, ні в чому не винний; безгрішний.

[Роман:] Я мушу розказати Хведоні все, все… Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (Кроп., II, 1958, 42);

// Власт., притаманний морально чистій людині.

Вже якісь перші знаки записуються на плівці її [доньки] свідомості, чистої і непорочної (Гончар, Тронка, 1963, 302).

2. Незайманий, невинний.

[Корж:] Не подоба тепер тобі в вінку ходити, вінок носять непорочні дівчата, а ти навіки честь свою згубила (Вас., III, 1960, 55);

// перен. Який має природний вигляд; ніким не змінений, не порушений.

Весняне сонечко попсувало вже довгу працю зими: білий непорочний сніг не витримав його пекучого погляду — розтав (Л. Янов., І, 1959, 293);

Дерева за вікном у тиші непорочній Стояли, інеєм запушені рясним (Рильський, Поеми, 1957, 228).

Значення в інших словниках

1. непорочний — непоро́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непорочний — ур. чистий, цнотливий, недоторканий, непогрішний, незайманий.  Словник синонімів Караванського
3. непорочний — див. вихований  Словник синонімів Вусика
4. непорочний — -а, -е. 1》 Морально чистий, ні в чому не винний; безгрішний. || Власт., притаманний морально чистій людині. 2》 Незайманий, невинний. || перен. Який має природний вигляд; ніким не змінений, не порушений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непорочний — Цнотливий, безвадний, безгрішний, святий  Словник чужослів Павло Штепа
6. непорочний — НЕПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Морально чистий, ні в чому не винний; безгрішний. [Роман:] Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (М.  Словник української мови у 20 томах
7. непорочний — НЕВИ́ННИЙ (про людину, а також із сл. душа, серце і т. ін. — який не має за собою аморальних учинків, помислів), ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, НЕГРІ́ШНИЙ рідше, СВЯТИ́Й підсил., БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст., ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙ заст., поет. підсил.  Словник синонімів української мови