непорушений
НЕПОРУ́ШЕНИЙ, а, е. Те саме, що незаче́плений.
Він.. сумує, що ми не вміли зберегти тих могил непорушеними для своїх нащадків (Коцюб., III, 1956, 24);
Склад він [комірник] замикає і пломбує. І вікна в порядку, і пломба непорушена (Томч., Готель.., 1960, 266).
Словник української мови (СУМ-11)