непорядок
НЕПОРЯ́ДОК, дку, ч. Відсутність або недодержання порядку.
— Скрізь непорядок, нелад. І наймити десь порозходились (Н.-Лев., IV, 1956, 146);
Настя одчинила двері, зазирнула в клас: може, там який непорядок (Вас., І, 1959, 219);
Метушня у дворі все посилювалася, і чим більше було цієї метушні, тим більше непорядку (Тют., Вир, 1964, 115).
Словник української мови (СУМ-11)