непосидючий

НЕПОСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний.

Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387);

Непосидючий він. Посадить мати за стіл домашні завдання виконувати, а Валерію не сидиться (Збан., Старший брат, 1952, 3);

// Власт. такій людині.

Він набрався сил, і давня жвава й непосидюча вдача повернулась до нього (Коз., Гарячі руки, 1960, 240).

Значення в інших словниках

1. непосидючий — непосидю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непосидючий — див. жвавий; роботящий  Словник синонімів Вусика
3. непосидючий — -а, -е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Непосидючі малюки. || Власт. такій людині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непосидючий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); Непосидючий він.  Словник української мови у 20 томах
5. непосидючий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. непосидючий — Непосидю́щий і непосидю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)