Великий тлумачний словник сучасної мови

непосидючий

непосидю́чий

-а, -е.

Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Непосидючі малюки.

|| Власт. такій людині.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. непосидючий — непосидю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. непосидючий — див. жвавий; роботящий  Словник синонімів Вусика
  3. непосидючий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); Непосидючий він.  Словник української мови у 20 томах
  4. непосидючий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  5. непосидючий — Непосидю́щий і непосидю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. непосидючий — НЕПОСИДЮ́ЧИЙ, а, е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Непосидючий він.  Словник української мови в 11 томах