неправота

НЕПРАВОТА́, и́, ж. Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість.

Він відчуває якусь незгоду, — шукає, чи нема в цім ділі чогось такого, що довело б його власну неправоту (Оров., Зел. повінь, 1961, 21);

Ще і трава не посмутніла На тих стежках, де ти ходила, Де всю твою неправоту Я брав собі на самоту (Нагн., Вибр., 1957, 256).

Значення в інших словниках

1. неправота — неправота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. неправота — -и, ж. Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неправота — НЕПРАВОТА́, и́, ж. Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість. Він відчуває якусь незгоду, – шукає, чи нема в цім ділі чогось такого, що довело б його власну неправоту (П.  Словник української мови у 20 томах