неправота
НЕПРАВОТА́, и́, ж.
Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість.
Він відчуває якусь незгоду, – шукає, чи нема в цім ділі чогось такого, що довело б його власну неправоту (П. Оровецький);
Ще і трава не посмутніла На тих стежках, де ти ходила, Де всю твою неправоту Я брав собі на самоту (М. Нагнибіда).
Словник української мови (СУМ-20)