непримиримо
НЕПРИМИРИ́МО. Присл. до непримири́мий.
Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними [ворогами] непримиримо, на смерть (Гончар, II, 1959, 230).
Словник української мови (СУМ-11)НЕПРИМИРИ́МО. Присл. до непримири́мий.
Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними [ворогами] непримиримо, на смерть (Гончар, II, 1959, 230).
Словник української мови (СУМ-11)