непримиримий
НЕПРИМИРИ́МИЙ, а, е. Те саме, що непримире́нний.
[Річард:] Тепер він пам’ятатиме довіку, що був колись у нього дядько Річард одважний, вільний і непримиримий, покірний тільки правді і красі (Л. Укр., III, 1952, 107);
Іван з великим інтересом слухав цього чудного чоловіка, зліпленого з непримиримих суперечностей (Кол., Терен.., 1959, 368).
Словник української мови (СУМ-11)