неприродний

НЕПРИРО́ДНИЙ, а, е.

1. Якого не буває у природі; не властивий природі, дійсності.

Прислухаюсь: чи то голосить, чи співає… В звуках одчувається щось неприродне, обмертвіле (Вас., Вибр., 1950, 50);

Від неприродних денних присмерків ставало моторошно всьому живому (Гончар, І, 1959, 3);

// Не такий, як завжди; який виходить за межі звичайного, нормального; незвичайний.

Над самісіньким обрієм виринуло жовтогаряче і якесь неприродне зараз сонце (Мокр., Острів.., 1961, 61);

Симон з неприродною для нього поспішністю плигає з передка й приймає дітей на землю (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 108).

2. Позбавлений простоти, природності; удаваний, штучний.

Мова її була також неприродна. Намагалася говорити голосно й поволі (Март., Тв., 1954, 391);

Олена попросила його сісти, сама сіла напроти нього, все ще зберігаючи ту неприродну.. позу (Вільде, Сестри.., 1958, 314).

Значення в інших словниках

1. неприродний — неприро́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неприродний — див. ШТУЧНИЙ; (- смерть) не свій; б. з. несвітній, несвітський.  Словник синонімів Караванського
3. неприродний — -а, -е. 1》 Якого не буває у природі; не властивий природі, дійсності. || Не такий, як завжди; який виходить за межі звичайного, нормального; незвичайний. 2》 Позбавлений простоти, природності; удаваний, штучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неприродний — НЕПРИРО́ДНИЙ, а, е. 1. Якого не буває у природі; не властивий природі, дійсності. Прислухаюсь: чи то голосить, чи співає... В звуках одчувається щось неприродне, обмертвіле (С.  Словник української мови у 20 томах
5. неприродний — НЕНОРМА́ЛЬНИЙ (який має відхилення від природної, звичної норми), НЕПРИРО́ДНИЙ, ПРОТИПРИРО́ДНИЙ підсил., АНОМА́ЛЬНИЙ книжн., АНОРМА́ЛЬНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
6. неприродний — Неприро́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. неприродний — Неприро́дний, -а, -е Неестественный, ненатуральный.  Словник української мови Грінченка