неприродний

НЕПРИРО́ДНИЙ, а, е.

1. Якого не буває у природі; не властивий природі, дійсності.

Прислухаюсь: чи то голосить, чи співає... В звуках одчувається щось неприродне, обмертвіле (С. Васильченко);

Від неприродних денних присмерків ставало моторошно всьому живому (О. Гончар);

// Не такий, як завжди; який виходить за межі звичайного, нормального; незвичайний.

Над самісіньким обрієм виринуло жовтогаряче і якесь неприродне зараз сонце (Ю. Мокрієв);

Симон з неприродною для нього поспішністю плигає з передка й приймає дітей на землю (О. Полторацький).

2. Позбавлений простоти, природності; удаваний, штучний.

Мова її була також неприродна. Намагалася говорити голосно й поволі (Л. Мартович);

Олена попросила його сісти, сама сіла напроти нього, все ще зберігаючи ту неприродну .. позу (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. неприродний — неприро́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неприродний — див. ШТУЧНИЙ; (- смерть) не свій; б. з. несвітній, несвітський.  Словник синонімів Караванського
3. неприродний — -а, -е. 1》 Якого не буває у природі; не властивий природі, дійсності. || Не такий, як завжди; який виходить за межі звичайного, нормального; незвичайний. 2》 Позбавлений простоти, природності; удаваний, штучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неприродний — НЕНОРМА́ЛЬНИЙ (який має відхилення від природної, звичної норми), НЕПРИРО́ДНИЙ, ПРОТИПРИРО́ДНИЙ підсил., АНОМА́ЛЬНИЙ книжн., АНОРМА́ЛЬНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. неприродний — Неприро́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. неприродний — НЕПРИРО́ДНИЙ, а, е. 1. Якого не буває у природі; не властивий природі, дійсності. Прислухаюсь: чи то голосить, чи співає… В звуках одчувається щось неприродне, обмертвіле (Вас., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. неприродний — Неприро́дний, -а, -е Неестественный, ненатуральный.  Словник української мови Грінченка