неприхований
НЕПРИХО́ВАНИЙ, а, е. Який проявляється цілком відкрито.
Уляна дивилася на комісара Шредера з неприхованим презирством (Довж., І, 1958, 292);
В голосі дівчинки бринів неприхований страх (Донч., III, 1956, 31);
Люди, які сиділи круг столу, з неприхованою цікавістю оглядали нас (Жур., Вечір.., 1958, 268).
Словник української мови (СУМ-11)