непрощенний

НЕПРОЩЕ́ННИЙ, а, е.

1. Якому не простили гріхів.

А тим часом непроще́нний Грішний умирає (Шевч., І, 1951, 538).

2. Якого не можна простити, вибачити.

Однаково непрощенні і для літератора і для педагога невибагливість, казенність у роботі, недостатнє чуття відповідальності (Літ. Укр., 8. І 1965, 1).

3. Який ніколи не зникає через небажання простити, вибачити комусь що-небудь.

Все влилося в цей крик: .. і розчарування, і страшна непрощенна жіноча образа (Собко, Звич. життя, 1957, 178);

Вони [думи] отруювали душу, сповняли її тривогою і неспокоєм за сім’ю, вони живили її непрощенною помстою (Шиян, Баланда, 1957, 105).

Значення в інших словниках

1. непрощенний — непроще́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непрощенний — НЕПРОЩЕННИЙ – НЕ ПРОЩЕНИЙ Непрощенний. Якому не можна простити; якому не простили гріхів тощо. Як на його думку, то це була непрощенна кривда, що Грицько забрав собі ту десятину землі (Б.Грінченко); – Тяжко спокутував він своє непрощенне злочинство (М.  Літературне слововживання
3. непрощенний — -а, -е. 1》 Якому не простили гріхів. 2》 Якого не можна простити, вибачити. 3》 Який ніколи не зникає через небажання простити, вибачити комусь що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непрощенний — НЕПРОЩЕ́ННИЙ, а, е. 1. Якому не простили гріхів. А тим часом непроще́нний Грішний умирає (Т. Шевченко). 2. Якого не можна простити, вибачити.  Словник української мови у 20 томах
5. непрощенний — Непроще́нний, -на, -не (що не можна простити)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)