непутити
НЕ́ПУТИТИ, учу, утиш, недок., перех., розм.
1. Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати.
— Ото я вам казав, що мене непутить отой вчинок з козаками… (Мирний, IV, 1955, 367);
Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (Кол., Терен.., 1959, 96).
2. Доводити до морального розкладу; псувати, розбещувати.
Багато нашого брата горілка непутить (Сл. Гр ).
Словник української мови (СУМ-11)