нерозважність
НЕРОЗВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до нерозва́жний.
Сімон тим часом.. почув нерозважність свого поступку (Фр., І, 1955, 323);
Черв’як лютував, лаявся, кляв Матросову нерозважність, як і нерозважність Масликову (Мик., II, 1957, 214);
// Необачний, нерозважний вчинок.
Не одному допоміг Тютюн у горі і в турботі, Од нерозважності встеріг, В марудній звеселив роботі (Рильський, II, 1946, 35).
Словник української мови (СУМ-11)