нерозкаяний

НЕРОЗКА́ЯНИЙ, а, е. Який не розкаявся.

А як жахав нерозкаяний вільнодумець Пушкін сослуживців своїх страшними розмовами в Кишиневі! (Рильський, III, 1956, 190);

Й очима не повів батько в синів бік. Лише відступив од дверей, не прихиливши їх, — у такий спосіб запросив нерозкаяного сина забиратися з директорського кабінету геть (Шовк., Людина.., 1962, 277);

// Який не виражає каяття, розкаяння.

Однак я сього не роблю, бо маю взагалі нерозкаяну натуру (Л. Укр., V, 1956, 283);

— Спідлоба він у тебе дивиться, Мотре… Батьківським нерозкаяним поглядом (Гончар, І, 1959, 8).

Значення в інших словниках

1. нерозкаяний — нерозка́яний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нерозкаяний — -а, -е. Який не розкаявся. || Який не виражає каяття, розкаяння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нерозкаяний — НЕРОЗКА́ЯНИЙ, а, е. Який не визнав своєї провини, не виявив жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку, не розкаявся. Й очима не повів батько в синів бік.  Словник української мови у 20 томах