нерозсудливий
НЕРОЗСУ́ДЛИВИЙ, а, е. Який діє нерозумно, без обдумування або не здатний діяти розумно, розсудливо.
— Не плач, нерозсудлива дівчино! Покинь пана та вертайся додому (Н.-Лев., II, 1956, 61);
— От нерозсудлива ти людина!.. (Ткач, Моряки, 1948, 105);
// Який здійснюється всупереч розсудливості; зроблений без обдумування, необачно.
В першу хвилину Оля ладна втекти, але миттю змірковує, що такий вчинок був би нерозсудливим і некорисним для неї (Вільде, Сестри.., 1958, 531).
Словник української мови (СУМ-11)