нерухомо
НЕРУХО́МО. Присл. до нерухо́мий¹ 1
Гнат лежав нерухомо, наче нічого не чув (Коцюб., І, 1955, 39);
Каштан стояв нерухомо, ніби побоювався струснути з себе пухнасті сніжинки (Хижняк, Тамара, 1959, 280).
Словник української мови (СУМ-11)НЕРУХО́МО. Присл. до нерухо́мий¹ 1
Гнат лежав нерухомо, наче нічого не чув (Коцюб., І, 1955, 39);
Каштан стояв нерухомо, ніби побоювався струснути з себе пухнасті сніжинки (Хижняк, Тамара, 1959, 280).
Словник української мови (СУМ-11)