нерухомість
НЕРУХО́МІСТЬ¹, мості, ж. Властивість за знач. нерухо́мий¹.
Нерухомі з’єднання — це такі, які забезпечують нерухомість деталей і вузлів під час роботи машини (Слюс. справа, 1957, 280);
Літня жінка робить незначний рух головою, і серед загальної нерухомості це здається особливо помітним (Собко, П’єси, 1958, 76).
НЕРУХО́МІСТЬ², мості, ж. нерухоме майно: земельна ділянка, будівлі і т. ін.
— Ти хочеш нерухомість купувати? (Фр., VI, 1951, 297);
Для цього досить було йому довести, що він володіє нерухомістю, і його звільнили під заставу цієї нерухомості, тобто звільнили від суду (Кулик, Записки консула, 1958, 197).
Словник української мови (СУМ-11)