нерухомість
НЕРУХО́МІСТЬ, мості, ж.
1. Властивість за знач. нерухо́мий.
Нерухомі з'єднання – це такі, які забезпечують нерухомість деталей і вузлів під час роботи машини (з навч. літ.);
Літня жінка робить незначний рух головою, і серед загальної нерухомості це здається особливо помітним (В. Собко).
2. Нерухоме майно: земельна ділянка, будівлі і т. ін.
– Ти хочеш нерухомість купувати? (І. Франко);
Для цього досить було йому довести, що він володіє нерухомістю, і його звільнили під заставу цієї нерухомості, тобто звільнили від суду (І. Кулик).
Словник української мови (СУМ-20)