нерухомість
НЕРУХО́МІСТЬ, мості, ж.
1. Властивість за знач. нерухо́мий.
Нерухомі з'єднання – це такі, які забезпечують нерухомість деталей і вузлів під час роботи машини (з навч. літ.);
Літня жінка робить незначний рух головою, і серед загальної нерухомості це здається особливо помітним (В. Собко).
2. Нерухоме майно: земельна ділянка, будівлі і т. ін.
– Ти хочеш нерухомість купувати? (І. Франко);
Для цього досить було йому довести, що він володіє нерухомістю, і його звільнили під заставу цієї нерухомості, тобто звільнили від суду (І. Кулик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нерухомість — нерухо́мість 1 іменник жіночого роду від: нерухомий — який, не рухається нерухо́мість 2 іменник жіночого роду нерухоме майно Орфографічний словник української мови
- нерухомість — див. багатство Словник синонімів Вусика
- нерухомість — [неирухом'іс'т'] -мос'т'і, ор. -м'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- нерухомість — I -мості, ж. Властивість за знач. нерухомий I. II -мості, ж. Нерухоме майно: земельні ділянки, будівлі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нерухомість — (-мости) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- нерухомість — Нерухо́мість, -мости, -мості, -містю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нерухомість — НЕРУХО́МІСТЬ¹, мості, ж. Властивість за знач. нерухо́мий¹. Нерухомі з’єднання — це такі, які забезпечують нерухомість деталей і вузлів під час роботи машини (Слюс. Словник української мови в 11 томах
- нерухомість — рос. недвижимость земельні ділянки, зведені на них капітальні будівлі, промислові й житлові будинки та інші об'єкти. До Н. належить також майнове право на землю. Eкономічна енциклопедія