нерухомість
НЕРУХО́МІСТЬ¹, мості, ж. Властивість за знач. нерухо́мий¹.
Нерухомі з’єднання — це такі, які забезпечують нерухомість деталей і вузлів під час роботи машини (Слюс. справа, 1957, 280);
Літня жінка робить незначний рух головою, і серед загальної нерухомості це здається особливо помітним (Собко, П’єси, 1958, 76).
НЕРУХО́МІСТЬ², мості, ж. нерухоме майно: земельна ділянка, будівлі і т. ін.
— Ти хочеш нерухомість купувати? (Фр., VI, 1951, 297);
Для цього досить було йому довести, що він володіє нерухомістю, і його звільнили під заставу цієї нерухомості, тобто звільнили від суду (Кулик, Записки консула, 1958, 197).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нерухомість — нерухо́мість 1 іменник жіночого роду від: нерухомий — який, не рухається нерухо́мість 2 іменник жіночого роду нерухоме майно Орфографічний словник української мови
- нерухомість — див. багатство Словник синонімів Вусика
- нерухомість — [неирухом'іс'т'] -мос'т'і, ор. -м'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- нерухомість — I -мості, ж. Властивість за знач. нерухомий I. II -мості, ж. Нерухоме майно: земельні ділянки, будівлі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нерухомість — НЕРУХО́МІСТЬ, мості, ж. 1. Властивість за знач. нерухо́мий. Нерухомі з'єднання – це такі, які забезпечують нерухомість деталей і вузлів під час роботи машини (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- нерухомість — (-мости) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- нерухомість — Нерухо́мість, -мости, -мості, -містю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нерухомість — рос. недвижимость земельні ділянки, зведені на них капітальні будівлі, промислові й житлові будинки та інші об'єкти. До Н. належить також майнове право на землю. Eкономічна енциклопедія