нерушений
НЕРУ́ШЕНИЙ, а, е. Те саме, що нето́рканий.
Копачі заходилися далі рити землю. Знявши кілька шарів, наткнулися на твердий, віками нерушений грунт (Коцюба, Нові береги, 1959, 275);
[Борис:] Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил!.. (Кроп., І, 1958, 436).
Словник української мови (СУМ-11)