нерушимо

НЕРУШИ́МО. Присл. до неруши́мий.

Ми стояли на смерть — харків’яни, тамбовці, кияни, Щоб рубіни ясні нерушимо зоріли з Кремля (Мур., Слово.., 1949, 41);

Вчителька сиділа нерушимо (Н.-Лев., IV, 1956, 77).

Значення в інших словниках

1. нерушимо — неруши́мо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нерушимо — Присл. до нерушимий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нерушимо — НЕРУШИ́МО. Присл. до неруши́мий. Вчителька сиділа нерушимо (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах