нерівно
НЕРІ́ВНО¹. Присл. до нері́вний¹.
Бог нерівно ділить: жде, щоб самі ділилися (Номис, 1864, № 81).
НЕРІ́ВНО². Присл. до нері́вний².
Є свічада, так нерівно одшліфовані, що навіть сам Аполлон одбивається в них карикатурою (Л. Укр., IV, 1954, 134);
Терентій помічає, що шийка шкалика нерівно відбита (Стельмах, І, 1962, 498);
Остап дихає важко й нерівно (Головко, II, 1957, 366);
З самого ранку робочий день у Надії почався нерівно, як мінлива погода (Баш, Надія, 1960, 147);
Поет поводиться доволі нерівно (Коцюб., III, 1956, 23).
Словник української мови (СУМ-11)