нерівня
НЕРІ́ВНЯ, і, ч. і ж., розм. Людина, неоднакова з ким-небудь у певному відношенні.
Тяжко, діти, Вік одинокому прожить, А ще гірше, мої квіти, Нерівню в світі полюбить (Шевч., І, 1963, 154);
Федорові було так приємно слухати Катерину, яка знала, здавалося, все, легко давала відповідь на перше-ліпше питання. Нерівня він їй, нерівня… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 434).
Словник української мови (СУМ-11)