Словник української мови в 11 томах

нерішучий

НЕРІШУ́ЧИЙ, а, е. Якому не властива рішучість, твердість; який вагається при вирішенні чого-небудь.

Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати (Коцюб., II, 1955, 86);

— Сміливіше, Варю! — промовила вчителька. — Ви завжди така нерішуча? (Донч., V, 1957, 362);

// у знач. ім. нерішу́чі, чих, мн. Ті, кому не властива рішучість, твердість при вирішенні чого-небудь.

— За мене не бійтеся, — повела бровами комсомолка. — Я не з таких. Найбільше не люблю страхополохів і нерішучих (Донч., II, 1956, 18);

// Який виражає відсутність рішучості, сміливості, твердості і т. ін.

Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться [Деїфоб] на Кассандру (Л. Укр., II, 1951, 288);

Геббельс зробив нерішучий крок до Кайта, спинився (Кол., На фронті.., 1959, 61).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. нерішучий — (який вагається) безвільний, (властивий сумнів) невпевнений, непевний, (про голос, рух) нетвердий, слабий, (рух) хисткий.  Словник синонімів Полюги
  2. нерішучий — нерішу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. нерішучий — Оглядистий і п. ф. від РІШУЧИЙ.  Словник синонімів Караванського
  4. нерішучий — -а, -е. Якому не властива рішучість, твердість; який вагається при вирішенні чого-небудь. || у знач. ім. нерішучі, -чих, мн. Ті, кому не властива рішучість, твердість при вирішенні чого-небудь. || Який виражає відсутність рішучості, сміливості, твердості і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нерішучий — НЕРІШУ́ЧИЙ, а, е. Характерові якого не властива твердість, зважливість, непохитність; який вагається при вирішенні чого-небудь. Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати (М. Коцюбинський); – Сміливіше, Варю! – промовила вчителька.  Словник української мови у 20 томах
  6. нерішучий — НЕПЕ́ВНИЙ (про голос, рухи, ходу тощо — який свідчить про внутрішні сумніви, невпевненість, несміливість і т. ін. або слабість), НЕВПЕ́ВНЕНИЙ, НЕРІШУ́ЧИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  7. нерішучий — Нерішу́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)