нерішучість

НЕРІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішу́чий.

Нерішучість характеру; Нерішучість дій; Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Л. Укр., II, 1951, 317);

— Заходьте, тітонько, — гукає вона, — побачивши нерішучість Елеонори (Чаб., Балкан. весна, 1960, 128).

Значення в інших словниках

1. нерішучість — нерішу́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. нерішучість — Вагання, хитання, нетвердість, нестійкість, хитливість.  Словник синонімів Караванського
3. нерішучість — -чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішучий. Нерішучість характеру. Нерішучість дій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нерішучість — НЕРІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішу́чий. Нерішучість дій; Нерішучість характеру; Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Леся Українка); – Заходьте, тітонько, – гукає вона, – побачивши нерішучість Елеонори (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
5. нерішучість — ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю.  Словник синонімів української мови
6. нерішучість — Нерішу́чість, -чости, -чості, -чістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)