Великий тлумачний словник сучасної мови

нерішучість

нерішу́чість

-чості, ж.

Властивість і стан за знач. нерішучий. Нерішучість характеру. Нерішучість дій.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. нерішучість — нерішу́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. нерішучість — Вагання, хитання, нетвердість, нестійкість, хитливість.  Словник синонімів Караванського
  3. нерішучість — НЕРІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішу́чий. Нерішучість дій; Нерішучість характеру; Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Леся Українка); – Заходьте, тітонько, – гукає вона, – побачивши нерішучість Елеонори (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
  4. нерішучість — ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю.  Словник синонімів української мови
  5. нерішучість — Нерішу́чість, -чости, -чості, -чістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нерішучість — НЕРІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішу́чий. Нерішучість характеру; Нерішучість дій; Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах