нерішучість
НЕРІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість і стан за знач. нерішу́чий.
Нерішучість дій;
Нерішучість характеру;
Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Леся Українка);
– Заходьте, тітонько, – гукає вона, – побачивши нерішучість Елеонори (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)