несамовитий

НЕСАМОВИ́ТИЙ, а, е.

1. Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх.

Панич несамовитий, недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує (Т. Шевченко);

Несамовита, з дикими, палаючими очима, притискуючи до себе маленького Віктора, іде Жаннет (О. Іваненко);

* Образно. Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий, Пороги підрива (П. Грабовський);

// Який виражає стан, коли людина нездатна відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх.

Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його і він миттю зник (Леся Українка);

Черниш і Сагайда .. опускають тіло в пустий окоп. Хаєцький дивиться на їхню роботу несамовитими очима (О. Гончар).

2. Дуже сильний, значний силою свого вияву.

З побитих вікон вирвався несамовитий регіт, гармидер і розіслався по глухому подвір'ю... (Панас Мирний);

Вздовж Дніпра, назустріч течії, проносився несамовитий шквал, щоб знову поступитись місцем хвилинній тиші (С. Журахович);

Серед ночі я прокинувся від несамовитого гусячого крику (І. Багмут).

◇ Не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т. ін.) го́лосом див. го́лос;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) несамови́тий – у такому стані, що не здатний контролювати свої вчинки, дії.

Увійшли [люди] у хату, засвітили каганець, чоловік стоїть, як несамовитий (О. Стороженко);

В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає [походжає] (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. несамовитий — несамови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. несамовитий — (сам не свій) як не свій, безтямний, нестямний, очманілий; (божевільний) біснуватий, навісний, знавіснілий; (крик) дикий, гістеричний, (вітер) шалений, скажений, нестримний; (як міра вияву) СТРАШЕННИЙ <н. шквал>.  Словник синонімів Караванського
3. несамовитий — див. жорстокий; запальний; сердитий  Словник синонімів Вусика
4. несамовитий — -а, -е. 1》 Нездатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. || Який виражає стан, коли людина нездатна відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. 2》 Дуже сильний, значний силою свого вияву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. несамовитий — несамови́тий неймовірний, дивовижний (ст): Михайло Медвідь оповів мені несамовиту історію. Вчора, серед темної ночі, коли в бараку вже всі спали, хтось заверещав: – Хто нюхає мої ноги? – Зробили світло.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. несамовитий — не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т. ін.) го́лосом, зі сл. крича́ти, вереща́ти і под. Дуже голосно, надривно. — О жах! — Раптом скрикнув не своїм голосом письменник.— Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура (М.  Фразеологічний словник української мови
7. несамовитий — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І.  Словник синонімів української мови
8. несамовитий — Несамови́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. несамовитий — НЕСАМОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. Панич несамовитий, недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
10. несамовитий — Несамовитий, -а, -е 1) Изступленный, санъ не свой. Зробився Турн несамовитий, ярився, лютував неситий. Котл. Ен. V. 30. 2) Въ приложеніи къ человѣческимъ дѣйствіямъ, кромѣ прямого значенія, значитъ еще: въ высшей степени сильный. Несамовитий регіт несеться вулицею. Мир. Пов. II. 57.  Словник української мови Грінченка