несамовитий
БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Франко); І, не боячись уже ні стрілянини, ні бомб, нестямна мати біжить берегом річки з дівчинкою на руках (А. Шиян); На Христю — як найшло що: безпам'ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Панас Мирний); Вона стояла край села, назви якого навіть не знала, розгублена, знетямлена, приголомшена безвихіддю (С. Голованівський); Татарин видер немовля з рук стеряної матері і, широко розмахнувшись, розбив йому голову об ріг цегляної пічки (З. Тулуб); Забава сміялася заливчасто й знущально. "Сліпий був, княже. Засліплений і здурілий" (П. Загребельний). — Пор. 1. божеві́льний, 1. несамови́тий, очмані́лий.
БЕЗТЯ́МНИЙ (про зовнішній вигляд, рухи, очі і т. ін. — який виявляє ознаки безтямності), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., БЕЗУ́МНИЙ підсил., БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ підсил., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Розчиняє Мар'яна двері, переступає через поріг, дивиться на всіх безтямним поглядом (А. Шиян); Нестямні очі його дивилися божевіллям (О. Довженко); Нараз смертельний переляк обхопив його, він кинувся до виходу і впав.. з безпам'ятним криком (І. Франко); Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним (В. Собко); Прибіг старий, схопив вила, наставив їх у небо, очі божевільними стали (Григорій Тютюнник); Всі жінки посхоплювалися з лав, гляділи на Марту здурілими очима, стояли, як з дуба витесані (В. Стефаник). — Пор. 2. безглу́здий, 2. несамови́тий.
ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. рідше, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); (Настя:) Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); — Не піду! — кликнула дуже роз'ярена, — бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз'ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз'юшений (М. Коцюбинський); Такий був (Данило) яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). — Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.
ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.; ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙ розм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав'юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір'ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір'ї скрипучий мороз (І. Микитенко). — Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.
НЕСАМОВИ́ТИЙ (який перебуває в стані сильного душевного потрясіння, збудження, не здатний контролювати свої вчинки, дії); ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); СКАЖЕ́НИЙ розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм. (від роздратування, гніву і т. ін.). Шевченко, несамовитий від страшного потрясіння, не зважав на вітер (О. Ільченко); Вам чути, як здаля лунає Той рев шалених вояків — Іде, іде проклята зграя, Щоб ваших нищити синів (М. Вороний); Кинувся тікати (Марко), але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (І. Микитенко); Коли оскаженілий міщанин йде проти нас, тим самим він засуджує себе на нещадну кару (В. Еллан). — Пор. 1. безтя́мний, 1. лю́тий, очмані́лий.
НЕСАМОВИ́ТИЙ (який виражає стан сильного душевного потрясіння або нагадує такий стан), ДИ́КИЙ розм.; ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІЖЕ́НИЙ, НАВІСНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ підсил. розм. (від роздратування, гніву і т. ін.); НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙ розм., ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙ діал., ПЕРЕРА́ЗЛИВИЙ діал. (про крик болю, відчаю тощо). Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його, і він миттю зник (Леся Українка); Сперанський дивився кудись убік диким, безтямним поглядом і ледве чутно стогнав (О. Гончар); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Л. Дмитерко); Панщина пропала й сліду не покинула. ..То був послідок навісного лютування Потоцького, Лаша, Вишневецького та інших польських панів і українських панів-перевертнів (І. Нечуй-Левицький); — Віват! віват шляхті!.. — загаласу-вала шляхта якимись скаженими голосами (І. Нечуй-Левицький); Зеленуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка). — Пор. 2. безтя́мний.
НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо — нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕРЖИ́МИЙ розм. рідше, ДИ́КИЙ підсил. розм.; НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ рідко), НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся (Порфир), розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх — це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). — Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.
ОЧМАНІ́ЛИЙ розм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙ розм., ОЧМАРІ́ЛИЙ розм., ЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧУМІ́ЛИЙ розм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙ розм., ОЧУМІ́ЛИЙ розм., ЧУМНИ́Й розм., УЧА́ДІЛИЙ (ВЧА́ДІЛИЙ) розм., СТУМАНІ́ЛИЙ розм., ОТУМАНІ́ЛИЙ розм. (який втратив здатність мислити, розуміти що-небудь). Очманілий від втоми, Андрій Притика випив залпом два кухлі води і пішов до трактора (В. Москалець); Вчора, очамрілий від несподіванки, він.. не зумів як слід розпитати сусідку (Л. Дмитерко); (Платон:) Від ваших я речей стою стривожений тут перед вами, очмарілий, і сам не знаю, що сказать... (І. Карпенко-Карий); Він стояв, наче чмелений, і якось без тямку дивився вниз своїми косими очима (Панас Мирний); А я тебе бачив, гуцуле. Бачив серед скаженої ріки на тяжкій, безумно тяжкій роботі, бачив у свято зачмеленого, отруєного.., бачив у хаті-курниці (Г. Хоткевич); (Василь:) Очумайтесь уже ви, задурені та зачумілі душі! (Панас Мирний); Я почувала себе, як зачумлена (Ірина Вільде); — Молоко? А яким я вас молоком частував у садку? — хитає головою очумілий від алкоголю хлопець (І. Цюпа); (Галина (засміялась):) Я й правда сьогодні чумна якась (В. Собко); Його зарахували студентом.. Кілька днів він ходив мов учаділий від успіху, від щастя (Ю. Збанацький); Стуманілий, він стояв серед хати і не знав, що робити (І. Нечуй-Левицький); Танцювало все перед очима. Їхала, від тіла геть десь відривалася отуманіла голова... (Я. Качура). — Пор. 1. безтя́мний, 1. несамови́тий.
СИ́ЛЬНИЙ (про почуття, враження і т. ін. — який досяг значного ступеня або виявляється з великою силою), ВЕЛИ́КИЙ, ГЛИБО́КИЙ, ГО́СТРИЙ (про тугу, гнів тощо, а також із сл. інтерес, цікавість); БЕЗМЕ́ЖНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ розм.), НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, БЕЗДО́ННИЙ поет., БЕЗТЯ́МНИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., БЕЗУ́МНИЙ підсил., ЛЮ́ТИЙ підсил., НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм. рідше, СТРАХІТЛИ́ВИЙ підсил. розм., СТРАХІ́ТНИЙ підсил. розм., СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ (про якесь почуття). Мені раптово стало соромно, що я не маю такого сильного почуття до неї (Є. Гуцало); Велике, фатальне кохання — це самум (Леся Українка); Великий гнів і велика скорбота, мов два млинових камені, стиснули до краю натягнену душу старого (М. Стельмах); Гості не тільки зрозуміли, хто така була Антоніна, але й відчули до неї глибоку повагу (О. Довженко); Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний); І лють нараз напала. Гостра лють! Помсти (Г. Хоткевич); Вона з гострою цікавістю приглядалася майже до кожного обличчя (Д. Ткач); Щастя, безмежна радість, любов до світу обгортали його, гріли серце (С. Скляренко); Першого дня Різдва безмірне горе давило Гаїнку (Б. Грінченко); Зосталась тільки ця любов обопільна, це безмірне щастя зустрічі двох людей, що звуться: мати й син (О. Гончар); Щоб передать журбу мою безкраю, немає фарб і слів нема таких (В. Сосюра); Спалить мене бездонна туга (Уляна Кравченко); Збулася (Пазя) зовсім збентеження, яке обхопило було її зразу внаслідок безтямної люті (Лесь Мартович); Я в пісню вилив ніжні мрії, Любов безумну в пісню вклав (М. Рильський); Люта злоба; Знов у Кульчицького прокидається несамовита самовпевненість і образа (М. Стельмах); Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютости всенаученої нам на всечас відпусти (В. Стус); Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (О. Гончар). — Пор. 2. бурхли́вий, 5. важки́й.
СИ́ЛЬНИЙ (про крик, плач, галас, регіт і т. ін. — значний за ступенем свого вияву), НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., УРА́ЗЛИВИЙ (ВРА́ЗЛИВИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ЖАХНИ́Й підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТРАХІТЛИВИЙ розм., СТРАХІ́ТНИЙ розм. Сильний сухий тріск.. розірвав тишу ночі (Ю. Смолич); Серед ночі я прокинувся від несамовитого гусячого крику (І. Багмут); Її страшний уразливий лемент гірким плачем розливався по хаті (Панас Мирний); З кожного двора здіймався жахливий крик смерті (М. Коцюбинський); На вулицях був страшенний галас (Л. Смілянський); Почувся.. страхітливий вибух (Ю. Збанацький).
Словник синонімів української мови