несамохіть

НЕСАМОХІ́ТЬ, присл.

1. Мимовільно, несвідомо.

— Ух, як страшно! — скрикнула Левантина і несамохіть притулилась до Романа (Гр., II, 1963, 270);

Від несподіваного різкого дзвоника вона несамохіть здригнулася (Хижняк, Тамара, 1959, 106);

Ліда не пригадає, як і коли він ступив на похилу стежку. Якось непомітно, ніби несамохіть (Мушк., Серце.., 1962, 297).

2. Проти волі, бажання; мимоволі.

Леонтій Петрович читав одно, а друге несамохіть лізло йому в голову (Н.-Лев., IV, 1956, 159);

Губи в неї несамохіть розповзаються, дві величезні сльозини викочуються з очей (Жур., Опов., 1956, 164).

Значення в інших словниках

1. несамохіть — несамохі́ть прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. несамохіть — пр., мимоволі, МИМОХІТЬ, несвідомо, кн. спонтанно, ід. проти волі.  Словник синонімів Караванського
3. несамохіть — присл. 1》 Мимовільно, несвідомо. 2》 Проти волі, бажання; мимоволі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. несамохіть — НЕСАМОХІ́ТЬ, присл. 1. Мимовільно, несвідомо. – Ух, як страшно! – скрикнула Левантина і несамохіть притулилась до Романа (Б. Грінченко); Від несподіваного різкого дзвоника вона несамохіть здригнулася (А.  Словник української мови у 20 томах
5. несамохіть — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.  Словник синонімів української мови
6. несамохіть — Несамохі́ть, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)