нескоримий

НЕСКОРИ́МИЙ, а, е. Якого не можна подолати, покорити, підкорити; стійкий, нездоланний.

Матьокін гуртував довкола себе таких, як сам, мужніх, з нескоримим серцем хлопців та дівчат (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 34);

Будували [люди] землянки, зводили хати, і знову шумів соснами, видзвонював сокирами нескоримий Смоленський край (Цюпа, Назустріч.., 1958, 261);

// у знач. ім. нескори́мі, мих, мн. (одн. нескори́мий, мого, ч; нескори́ма, мої, ж.). Ті, кого не можна подолати, покорити.

Нескоримим навік хай квітує земля! (Ус., Вибр., 1948, 58).

Значення в інших словниках

1. нескоримий — нескори́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нескоримий — див. непохитний  Словник синонімів Вусика
3. нескоримий — -а, -е. Якого не можна подолати, покорити, підкорити; стійкий, нездоланний. || у знач. ім. нескоримі, -мих, мн. (одн. нескоримий, -мого, ч.; нескорима, -мої, ж.). Ті, кого не можна подолати, покорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нескоримий — НЕСКОРИ́МИЙ, а, е. Якого не можна подолати, покорити, підкорити; стійкий, нездоланний. Матьокін гуртував довкола себе таких, як сам, мужніх, з нескоримим серцем хлопців та дівчат (Д.  Словник української мови у 20 томах
5. нескоримий — НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч.  Словник синонімів української мови