нескоримий

нескори́мий

-а, -е.

Якого не можна подолати, покорити, підкорити; стійкий, нездоланний.

|| у знач. ім. нескоримі, -мих, мн. (одн. нескоримий, -мого, ч.; нескорима, -мої, ж.). Ті, кого не можна подолати, покорити.

Значення в інших словниках

1. нескоримий — нескори́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нескоримий — див. непохитний  Словник синонімів Вусика
3. нескоримий — НЕСКОРИ́МИЙ, а, е. Якого не можна подолати, покорити, підкорити; стійкий, нездоланний. Матьокін гуртував довкола себе таких, як сам, мужніх, з нескоримим серцем хлопців та дівчат (Д.  Словник української мови у 20 томах
4. нескоримий — НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч.  Словник синонімів української мови
5. нескоримий — НЕСКОРИ́МИЙ, а, е. Якого не можна подолати, покорити, підкорити; стійкий, нездоланний. Матьокін гуртував довкола себе таких, як сам, мужніх, з нескоримим серцем хлопців та дівчат (Д. Бедзик, Плем’я..  Словник української мови в 11 томах