нескінчений

НЕСКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незавершений, незакінчений.

І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова… (Л. Укр., І, 1951, 124);

Од волзьких хвиль до берегів Дніпра Лежать шляхи нескінченого бою (Перв., І, 1958, 393).

Значення в інших словниках

1. нескінчений — нескінчений чи нескінченний? Слова, які є в нашому мовному вжитку, але з різним значенням. Нескінчений – незакінчений, незавершений. Нескінчена робота. Нескінченний – той, що триває дуже довго; безконечний. Нескінченні балачки.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. нескінчений — нескі́нчений прикметник незакінчений  Орфографічний словник української мови
3. нескінчений — НЕСКІНЧЕНИЙ – НЕ СКІНЧЕНИЙ – НЕСКІНЧЕННИЙ – БЕЗКОНЕЧНИЙ Нескінчений, прикм. Не доведений до кінця; незакінчений. Порвалася нескінчена розмова (Леся Українка); Червоним одсвітом пожеж Горить нескінчений малюнок (В.  Літературне слововживання
4. нескінчений — [неиск’інчеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (незакінчений)  Орфоепічний словник української мови
5. нескінчений — -а, -е. Не доведений до кінця; незавершений, незакінчений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нескінчений — НЕСКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незавершений, незакінчений. І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова... (Леся Українка); Од волзьких хвиль до берегів Дніпра Лежать шляхи нескінченого бою (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
7. нескінчений — Нескі́нчений, -на, -не; дієпр.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)