нескінченний
НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, а, е. Який дуже довго триває.
Місяць другий вже ведеться Нескінченна та облога (Л. Укр., І, 1951, 376);
// Який не має видимих меж, дуже довгий.
Одразу ж за лісовим ровом починалися нескінченні поля (Коз., Гарячі руки, 1960, 143);
Сотні тисяч киян ішли нескінченним потоком у святкових колонах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 154);
// Який не кінчається, постійний.
Вгорі кружляли лапаті сніжинки і співали свою нескінченну пісню електропроводи (Збан., Старший брат, 1952, 68);
// Необмежений, дуже великий (про кількість).
Кожен організм має нескінченну кількість спадкових властивостей (Наука.., 4, 1963, 21).
Словник української мови (СУМ-11)