нескінченний
НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, а, е.
Який дуже довго триває.
Місяць другий вже ведеться Нескінченна та облога (Леся Українка);
// Який не має видимих меж, дуже довгий.
Одразу ж за лісовим ровом починалися нескінченні поля (В. Козаченко);
Сотні тисяч киян ішли нескінченним потоком у святкових колонах (І. Цюпа);
// Який не кінчається, постійний.
Вгорі кружляли лапаті сніжинки і співали свою нескінченну пісню електропроводи (Ю. Збанацький);
// Необмежений, дуже великий (про кількість).
Кожен організм має нескінченну кількість спадкових властивостей (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)