несмілий
НЕСМІ́ЛИЙ, а, е. Те саме, що несмі́ли́вий.
Серед інших дітей він несмілий і непроворний (Фр., І, 1955, 231);
Хтось.. обізвався лагідним несмілим голоском: — Дядьку Даниле, ви не спите? (Стельмах, II, 1962, 77);
У вікно почав пробиватися несмілий світанок (Чаб., Балкан. весна, 1960, 297).
Словник української мови (СУМ-11)