несосвітенний
НЕСОСВІТЕ́ННИЙ, а, е, розм.
1. Який вражає своєю безглуздістю; позбавлений здорового розуму, розсудливості; несусвітний.
Вони [вороги] зводять на нас, зокрема на відносини між народами Радянського Союзу, несосвітенні наклепи (Рад. Укр., 25. XI 1956, 1).
2. Дуже сильний своїм виявом.
Знявся такий несосвітенний шарварок, що позбігалися з усієї околиці польські жовніри (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 469);
// Надто великий, значний.
Театр справжній: квитки коштують, мабуть, суму несосвітенну! (Полт., Повість.., 1960, 373).
Словник української мови (СУМ-11)