неспокійно

НЕСПОКІ́ЙНО.

1. Присл. до неспокі́йний 1— 4.

Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (Фр., II, 1950, 7);

Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (Стельмах, І, 1962, 137);

Вітер неспокійно шарудів у густій, високій траві (Рибак, Що сталося.., 1947, 8).

2. у знач. присудк. сл. Тривожно, бентежно.

— На серці було неспокійно, лячно чогось, журно… (Коцюб., І, 1955, 140);

У вибалку, за маєтком, де залягла піхота, було неспокійно. Кулемети захлинались (Гончар, III, 1959, 137).

Значення в інших словниках

1. неспокійно — неспокі́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неспокійно — 1》 Присл. до неспокійний 1-4). 2》 у знач. присудк. сл. Тривожно, бентежно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неспокійно — НЕСПОКІ́ЙНО. 1. Присл. до неспокі́йний 1–4. Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (І. Франко); Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (М.  Словник української мови у 20 томах
4. неспокійно — Неспокійно нар. Неспокойно, безпокойно.  Словник української мови Грінченка