неспокійний

НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою.

Неспокійні, сумні ходили брати всі (Вовчок, І, 1955, 312);

Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (Головко, І, 1957, 374);

// Який виражає хвилювання, тривогу.

Роман підійшов до матері й почав умовляти стару, дивлячись кудись убік неспокійними очима (Коцюб., І, 1955, 122);

Оксана спить, притиснувши сина до грудей, її обличчя неспокійне навіть уві сні, губи нервово здригаються (Ткач, Крута хвиля, 1954, 41);

// Власт. неспокійній людині.

Директор знав — та й як добре знав! — неспокійну натуру свого головного інженера (Загреб., Спека, 1961, 53).

2. Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий.

У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (Стельмах, II, 1962, 261);

// Який не поводить себе спокійно, смирно (про тварин, птахів і т. ін.).

Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас (Коцюб., І, 1955, 363);

Він сидів верхи на неспокійному, з злостивим оскалом, жеребці (Стельмах, II, 1962, 190).

3. Який не перебуває у стані спокою; якому власт. рух, шум.

Було [море] неспокійне того дня, переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Л. Укр., III, 1952, 612);

Над греблею клубочились неспокійні свинцеві хмари (Голов., Тополя.., 1965, 72);

// Сповнений шуму, руху (про вулицю, будинок і т. ін.).

Перекатами гуде крізь вікна місто неспокійне (Сос., І, 1957, 336).

4. Який проходить не у спокої, а в тривогах, хвилюванні.

Поет Євгеній Баратинський жив своїм неспокійним важким життям (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 267);

Тієї неспокійної ночі вони так і прогомоніли до самого ранку (Чорн., Потік.., 1956, 121).

5. Нерівномірний, неоднаковий у протіканні, вияві.

Чийсь крик доносився, і брязкіт буферів, і неспокійний гомін натовпу (Довж., І, 1958, 198);

Колиска погойдувалась від неспокійного, переривчастого дихання матері (Стельмах, І, 1962, 488).

6. Який виражає тривогу, хвилювання.

Саша викликає в неї гостру цікавість і ще якесь неспокійне, неусвідомлене почуття (Донч., III, 1956, 399).

Значення в інших словниках

1. неспокійний — (який переживає життєві турботи) тривожний, ворохобний, бентежний, (про душевний стан) нервовий, нервозний, ворохобний, (про характер) невгамовний, невгомонний.  Словник синонімів Полюги
2. неспокійний — неспокі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. неспокійний — (погляд) занепокоєний, СТУРБОВАНИЙ, збуджений; (час) невпокійний, тривожний; (характер) НЕПОСИДЮЩИЙ, рухливий; (регіон) небезпечний.  Словник синонімів Караванського
4. неспокійний — див. жвавий; запальний  Словник синонімів Вусика
5. неспокійний — [неиспоук’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. неспокійний — -а, -е. 1》 Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. || Який виражає хвилювання, тривогу. || Власт. неспокійній людині. 2》 Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. неспокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Марко Вовчок); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (А. Головко); // Який виражає хвилювання, тривогу.  Словник української мови у 20 томах
8. неспокійний — неспокійний: ◊ неспокійна голова́ → голова  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. неспокійний — БУРХЛИ́ВИЙ (про час, життя і т. ін. — сповнений різноманітних і неспокійних подій, переживань і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ рідше, ШУ́МНИЙ, БУРЕ́МНИЙ, БУ́РЯНИЙ, КИПУ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ поет. (ужив. при піднесено-позитивній характеристиці явища).  Словник синонімів української мови
10. неспокійний — Неспокійний, -а, -е Безпокойный, неспокойный. Чого вона така неспокійна стала? МВ. ІІ. 24.  Словник української мови Грінченка