неспокійний —
див. жвавий; запальний
Словник синонімів Вусика
неспокійний —
[неиспоук’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
неспокійний —
-а, -е. 1》 Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. || Який виражає хвилювання, тривогу. || Власт. неспокійній людині. 2》 Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
неспокійний —
НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Марко Вовчок); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (А. Головко); // Який виражає хвилювання, тривогу.
Словник української мови у 20 томах
неспокійний —
БУРХЛИ́ВИЙ (про час, життя і т. ін. — сповнений різноманітних і неспокійних подій, переживань і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ рідше, ШУ́МНИЙ, БУРЕ́МНИЙ, БУ́РЯНИЙ, КИПУ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ поет. (ужив. при піднесено-позитивній характеристиці явища).
Словник синонімів української мови
неспокійний —
НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Вовчок, І, 1955, 312); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору?...
Словник української мови в 11 томах
неспокійний —
Неспокійний, -а, -е Безпокойный, неспокойный. Чого вона така неспокійна стала? МВ. ІІ. 24.
Словник української мови Грінченка