неспокійний
БУРХЛИ́ВИЙ (про час, життя і т. ін. — сповнений різноманітних і неспокійних подій, переживань і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ рідше, ШУ́МНИЙ, БУРЕ́МНИЙ, БУ́РЯНИЙ, КИПУ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ поет. (ужив. при піднесено-позитивній характеристиці явища). Захотілось бурхливого життя. Мене вже давно тягло повчителювати в робітничих центрах (С. Васильченко); (Ярослав:) І мушу знов трудити хвору ногу І брати меч, як в они бурні дні (І. Кочерга); Бурливий 1848 рік багато людей, особливо горячих (гарячих) уже з природи, кинув у таку ненастанну горячку (гарячку) (І. Франко); Не вспів я придивитись до живого й шумного шахтарського життя навкруги себе, як мене разом із двома другими вчителями заарештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (С. Васильченко); І урочистий голос чистий Мене в буремні дні несе (М. Нагнибіда); Розгорталися буряні події (О. Донченко); Мені приносить слово запальне Наснажене кипуче сьогодення (Д. Луценко); Пролинуло й третє полум'яне літо. Україна палала від Дону до Дніпра (О. Довженко). — Пор. 1. неспокі́йний.
ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. душа, серце і т. ін.). Дівчина, втискаючи руки в сніг, ще боялася звестися на ноги. До неї першими підбігли занепокоєні Юрій Дзвонар і Василь Гайовий (М. Стельмах); Приводжу я Василя; він, сердешний, сумний, неспокійний (Ю. Федькович); На подвір'ї його зустріла стурбована дружина (І. Цюпа); Кутузов уважно вислухав знервованого комісара (П. Кочура); Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Д. Ткач); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); Ще далеко за північ розбуркана молодь не вщухала (С. Васильченко); Котра козачка проходила, то все козачка розтурбована, у тривозі! (Марко Вовчок). — Пор. збу́джений.
НЕВГАМО́ВНИЙ (який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВГАМО́ВАНИЙ рідше, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) рідше, НЕВГА́ВНИЙ (НЕУГА́ВНИЙ) рідше, НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. Коли Хома затримувався на передовій, ..кожному тоді ніби не вистачало невгамовного подоляка (О. Гончар); — Ох, ця мені молодь, невгомонна молодь (М. Стельмах); Розмірена течія днів немовби потрапила в крутіж, і непогамовний Аристарх, для якого взагалі не існувало спокою, цілком віддався тому коловоротові (В. Логвиненко); Туди (до берега) біжать хлоп'ята невгавучі — І сміх, і гук, і галас навкруги... (Б. Грінченко); Познайомлю тебе з таким же навіженим мрійником, як і ти (М. Чабанівський). — Пор. 1. невто́мний, 3. неспокі́йний.
НЕПОСИДЮ́ЧИЙ (НЕПОСИДЮ́ЩИЙ) (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття), НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ (НЕПОСИДЯ́ЩИЙ рідко) розм., ТОВКУ́ЩИЙ розм., НЕВСИДЮ́ЧИЙ рідко. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); І Юхимчик зростав — щебетливе, непосидливе щире дитя (М. Гірник); Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок (голівок) невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська); Ви ж самі добре знаєте: наш брат автор — людина непосидяща. То на ферму.., то в хату до доярок одним оком зазирнеш (О. Ковінька); — Та такий товкущий (о. Тарасій), непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. невгамо́вний, 3. неспокі́йний, 1. рухли́вий.
НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про час, пору, життя, роботу тощо — сповнений неспокою, турбот, хвилювань), НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.; ТРИВО́ЖНИЙ (у передчутті чогось недоброго, поганого); НЕЗАТИ́ШНИ́Й (який спричиняє душевний дискомфорт); БЕНТЕ́ЖНИЙ, ВОРОХО́БНИЙ розм. (перев. про час); НЕРВО́ВИЙ (перев. про обстановку, роботу); НЕРВО́ЗНИЙ (перев. про обстановку). Поет Євгеній Баратинський жив своїм неспокійним важким життям (О. Іваненко); Далі починається моє.. невпокійне учителювання (С. Васильченко); Містечко жило тривожним життям, двері магазинів позакривані, на базарі пусто (Григорій Тютюнник); Це було в бентежний серпень сорок першого року (О. Гончар); Лікія гарцювала перед ними, як добрий козак, як і більшість дівчат тої ворохобної пори (О. Ільченко); Москва. Живе нервовим, напруженим життям (В. Еллан). — Пор. 3. бурхли́вий.
НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про душевний стан, почуття і т. ін. — сповнений неспокою, який виражає неспокій), НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше, БЕНТЕ́ЖНИЙ, КАЛАМУ́ТНИЙ розм., ВОРОХО́БНИЙ розм., НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.; ТРИВО́ЖНИЙ (у передчутті чогось недоброго, поганого); ТУРБО́ТНИЙ (сповнений занепокоєння, турбот за кого-, що-небудь). Саша викликає в неї гостру цікавість і ще якесь неспокійне, неусвідомлене почуття (О. Донченко); В очах заяскрилися непокійна давня туга, горда, палюча тоска (С. Васильченко); Якийсь теплий, бентежний сум стискав її серце (В. Козаченко); Грала свій вальс, але так, як ніколи. .. О, та гама! та нам добре знана ворохобна гама! (О. Кобилянська); Загорілось бажання нетерпляче, невпокійне — не стояти без діла на місці, не марнувати часу (С. Васильченко); Темрява, загальний тривожний настрій надавали голосові його незвичної суворості (О. Гончар); Невивчений урок породжував неприємне, турботне почуття (О. Донченко).
НЕСПОКІ́ЙНИЙ (який не відзначається спокійним характером; про тварин, птахів — який поводить себе неспокійно), НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙ рідше, НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше; НЕВГАМО́ВНИЙ підсил., НЕВГОМО́ННИЙ підсил. (про людину та її вдачу). У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах); Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас (М. Коцюбинський); Невпокійливий хлопець... Позаторік... підвозив влітку воду трактористам, а щоб веселіше було, на бочці написав мазутом "ТУ-104" (О. Гончар); Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (М. Рильський); Про вас, дівчата.. І вашу вдачу невгамовну Сказать хотілося б мені (Л. Забашта); Кипуча, невгамовна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи (М. Коцюбинський). — Пор. 1. невгамо́вний, непосидю́чий.
Словник синонімів української мови