несполучний

НЕВІДПОВІ́ДНИЙ до чого, чому (який не відповідає кому-, чому-небудь, не збігається з ним); НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗБІ́ЖНИЙ рідше (з чим — який іде врозріз із чимось); НЕСУМІ́СНИЙ з чим, НЕСПОЛУ́ЧНИЙ з чим, ВЗАЄМОВИ́КЛЮЧНИЙ без додатка, підсил. (якого не можна одночасно поєднати з чим-небудь іншим). Пісня журлива, за серце хапає, а обличчя тих, що співають, зовсім не сумні, на устах у молодиці навіть блукає невідповідна до пісні усмішка (О. Гончар); Ось.. інтелігенція, що в сліпій гордості і гордій сліпоті відкидає від себе все незгідне з її привидами та забобонами (І. Франко); Смерть здавалась їй несумісною з її поняттями про синів (А. Трипільський); Гуманізм і насильство — несумісні явища; Добро і зло — взаємовиключні категорії. — Пор. 2. недоре́чний.

Значення в інших словниках

1. несполучний — несполу́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. несполучний — (з чим) несумісний; приб. невідповідний, незгідний.  Словник синонімів Караванського
3. несполучний — -а, -е. Те саме, що несумісний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. несполучний — НЕСПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що несумі́сний.  Словник української мови у 20 томах
5. несполучний — НЕСПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що несумі́сний. Родовий лад абсолютно несполучний з грошовим господарством (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 88); Вже усвідомлена і відчута історична істина: гуманізм і неприйняття комунізму несполучні (Талант.., 1958, 158).  Словник української мови в 11 томах