неспокійний

неспокі́йний

-а, -е.

1》 Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою.

|| Який виражає хвилювання, тривогу.

|| Власт. неспокійній людині.

2》 Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий.

|| Який не поводить себе спокійно, смирно (про тварин, птахів і т. ін.).

3》 Який не перебуває у стані спокою; якому власт. рух, шум.

|| Сповнений шуму, руху (про вулицю, будинок і т. ін.).

4》 Який проходить не у спокої, а в тривогах, хвилюванні.

5》 Нерівномірний, неоднаковий у перебігу, вияві.

6》 Який виражає тривогу, хвилювання.

Значення в інших словниках

1. неспокійний — (який переживає життєві турботи) тривожний, ворохобний, бентежний, (про душевний стан) нервовий, нервозний, ворохобний, (про характер) невгамовний, невгомонний.  Словник синонімів Полюги
2. неспокійний — неспокі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. неспокійний — (погляд) занепокоєний, СТУРБОВАНИЙ, збуджений; (час) невпокійний, тривожний; (характер) НЕПОСИДЮЩИЙ, рухливий; (регіон) небезпечний.  Словник синонімів Караванського
4. неспокійний — див. жвавий; запальний  Словник синонімів Вусика
5. неспокійний — [неиспоук’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. неспокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Марко Вовчок); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (А. Головко); // Який виражає хвилювання, тривогу.  Словник української мови у 20 томах
7. неспокійний — неспокійний: ◊ неспокійна голова́ → голова  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. неспокійний — БУРХЛИ́ВИЙ (про час, життя і т. ін. — сповнений різноманітних і неспокійних подій, переживань і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ рідше, ШУ́МНИЙ, БУРЕ́МНИЙ, БУ́РЯНИЙ, КИПУ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ поет. (ужив. при піднесено-позитивній характеристиці явища).  Словник синонімів української мови
9. неспокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Вовчок, І, 1955, 312); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору?...  Словник української мови в 11 томах
10. неспокійний — Неспокійний, -а, -е Безпокойный, неспокойный. Чого вона така неспокійна стала? МВ. ІІ. 24.  Словник української мови Грінченка