неспокій

НЕСПО́КІЙ, кою, ч. Почуття занепокоєння, тривоги; відсутність спокою.

Він вернувсь у хату і сів за стіл. Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обіймав його (Гр., І, 1963, 415);

Екзамен з російської мови прийшов тримати [Улас] з якимось душевним неспокоєм (Тют., Вир, 1964, 55);

Так у неспокої, в тривозі й сіла [мати] коло вікна за прядку (Гончар, II, 1959, 154).

Значення в інших словниках

1. неспокій — (відсутність спокою) хвилювання, сум'яття, (з передчуттям чогось) занепокоєння, тривога, (з порушенням стосунків) незлагода.  Словник синонімів Полюги
2. неспокій — неспо́кій іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. неспокій — Занепокоєння, тривога, с. паніка, зст. невпокій, непокій.  Словник синонімів Караванського
4. неспокій — Гризота, занепокоєння, знепокоєність, знепокоєння, клопіт, клопотання, невпокій, непокій, непокоєння, побивання, стурбованість, тривога, тривожнісь, турбота, турбування, хвилювання Про неспокій: мулько на душі (на серці); неспокійно на серці; тривожно на серці (див. також хвилюватися)  Словник синонімів Вусика
5. неспокій — [неиспок'ій] -койу, ор. -койеим, м. (ў) -койі і [неиспоук'ій] -покойу, ор. -покойеим, м. (ў) -покойі  Орфоепічний словник української мови
6. неспокій — -окою, ч. Почуття занепокоєння, тривоги; відсутність спокою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. неспокій — НЕСПО́КІЙ, кою, ч. Почуття занепокоєння, тривоги; відсутність душевного спокою. Він вернувсь у хату і сів за стіл. Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обіймав його (Б.  Словник української мови у 20 томах
8. неспокій — ЗБУ́ДЖЕННЯ (стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ННЯ, ПАЛ підсил., ОП'ЯНІ́ННЯ підсил., СП'ЯНІ́ННЯ підсил., ХМІЛЬ чого, підсил., ГАРЯ́ЧКА підсил. розм., ПОДРА́ЗНЕННЯ діал.; АФЕ́КТ (дуже велике, але короткочасне збудження).  Словник синонімів української мови
9. неспокій — Неспо́кі́й, -ко́ю, -ко́єві, в -ко́ї  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. неспокій — Неспокій, -ко́ю м. Безпокойство. А що, нажили собі неспокій? В старій жизні маю неспокій терпіти. Чуб.  Словник української мови Грінченка