неспроста
НЕСПРО́СТА, присл. Не без причини, не без підстав; недаром.
Мирослав вичікував, відчувши, що неспроста почав Кирило розмову про.. поїздку (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 174);
// у знач. присудк. сл.
— Що ж це я наробила? Це щось неспроста! (Н.-Лев., III, 1956, 253).
Словник української мови (СУМ-11)